У XXI столітті записатися до перукаря чи барбера нескладно, для цього в усіх районах Харкова працюють салони та барбершопи. Багато хто звертається до майстрів, які приймають у приватних кабінетах або вдома. Але у ХХ столітті, особливо в першій його половині, ситуація була інакша. Пропонуємо короткий екскурс з історії розвитку перукарської справи у нашому регіоні. Далі на kharkovchanka.
Факти з історії
Перукарське мистецтво з’явилося кілька тисяч років тому, і перші цирульні, як раніше називалися перукарні, кардинально відрізнялися від сучасних. Наприкінці XIX століття в Америці було відкрито першу школу для перукарів. Якщо до цього цирульники були самоуками, які використовували у роботі підручні засоби, то з кінця XIX століття з’являлися професійні майстри. В Україні їхні послуги стали доступними на початку ХХ століття.
У Харкові водночас повсюдно відкривалися цирульні чи перукарні. У 1920-х роках, у післявоєнний час, їх клієнтами були і чоловіки, і жінки. В той самий час у Америці та країнах Європи ситуація була інакша. Чоловіки відвідували барбершопи, а жінки – салони краси. У Харкові ж, як і по всій Україні, перукарні були безстатевими. Атмосфера у них була особлива. Жінки сиділи під ковпаками чи у кріслах майстрів. А в сусідніх залах, між якими часто не було перегородки, чекали свою чергу на стрижку чоловіки, бентеживши представниць прекрасної статі своєю присутністю.
Харківські перукарні першої половини ХХ століття не були схожими на закордонні салони краси. Часто це були невеликі приміщення зі старим ремонтом. На перукарських послугах, як і на рівні життя суспільства в цілому, негативно позначилася Перша світова війна та інші політичні події.
Харківське товариство перукарів
У післявоєнний час харківське Товариство працюючих жінок сприяло заснуванню Товариства перукарів. Їм було виділено спеціальне приміщення. Усього частиною Товариства стали 50 майстрів, для яких було організовано юридичну, медичну та іншу підтримку. Також було створено комісію, покликану вирішувати часті конфлікти між майстрами та клієнтами.
Поліція та міський лікар стежили за виконанням санітарних норм та правил гігієни. Завдяки цьому рівень обслуговування ставав усе вищим. До кінця 1930-х років у місті відкривалися приватні перукарні як окремі, так і цілі мережі. В них майстри пропонували великий на той час перелік послуг: стрижок, укладок, зачісок. До початку 1940-х років у Харкові було багато висококваліфікованих майстрів та перукарня з відмінним сервісом. Але Друга світова війна все це перекреслила.
Перукарська справа у другій половині ХХ століття
У другій половині ХХ століття перукарство у Харкові довелося відновлювати з нуля. Багато цирюлень було зруйновано, а майстрів залишилося мало. Харків’яни стриглися та робили зачіски частіше у приватних перукарів, які працювали у домашніх умовах.
У 1960-х-1970-х роках перукарське мистецтво в Україні знову відроджується. Деякі харківські майстри пройшли навчання за кордоном та привезли до нашого регіону нові віяння моди. У той самий час великий вплив на перукарське мистецтво надає телебачення. Харків’янки бачать красиві стрижки та зачіски актрис кіно, майстри отримують нові навички, щоб реалізувати бажання клієнток, а власники перукарень закуповують відповідне обладнання та матеріали для роботи.
У 1960-х роках стає модним плетіння. Багато перукарів поєднують роботу в салоні з роботою вдома. Після трудового дня у перукарні вони продовжують заплітати харків’янок у домашніх умовах.
А до кінця ХХ століття у Харкові свої послуги почали пропонувати барбери. Це був перший крок до того, щоб перукарні перестали бути “безстатевими”. Барбери пропонували свої послуги виключно для чоловіків і мали великий попит, тому через кілька років у Харкові відкрилися перші барбершопи.
