У православному календарі ім’я Святого Миколая Чудотворця зустрічається неодноразово. Цей святий, відомий своєю добротою, дивами та покровительством мандрівникам, дітям і невинно засудженим, користується величезною народною любов’ю. Не дивно, що багато хто поспішає привітати близьких, надсилаючи З Днем Святого Миколая Чудотворця — картинки та листівки, щоб поділитися теплом. Однак у багатьох вірян, особливо тих, хто тільки починає свій шлях до віри, виникає плутанина: чому ми вшановуємо святого двічі на рік? У народі ці дати відомі як “Миколай Зимовий” та “Миколай Літній” (або Весняний). Це два різні свята, присвячені одному й тому самому святому, але встановлені на честь абсолютно різних подій. З’ясуймо, у чому їхня принципова різниця та які традиції з ними пов’язані.
Хто такий Святий Миколай?
Перш ніж говорити про дати, важливо зрозуміти, ким був сам святий. Миколай Мірлікійський, або Чудотворець, був реальною історичною особою. Він жив у III-IV століттях у Малій Азії (територія сучасної Туреччини) й служив архієпископом у місті Мири Лікійські. Він прославився своєю непохитною вірою в часи гонінь на християн, а також неймовірною щедрістю та милосердям.
Найвідоміша легенда про нього — історія про те, як він таємно підкинув мішечки із золотом трьом бідним сестрам, забезпечивши їм придане та врятувавши від безчестя. Саме цей вчинок ліг в основу традиції таємних подарунків. Святий Миколай вважається покровителем моряків (за легендою, він силою молитви втихомирив бурю), купців, невинно засуджених, дітей і всіх, хто перебуває в дорозі або у складній життєвій ситуації. Його життя було сповнене добрих справ, і після смерті його вшанування швидко поширилося всім християнським світом.
Миколай Зимовий (19 грудня): День пам’яті та подарунків
Дата 19 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями) або 6 грудня (за юліанським) — це день Успіння (смерті) Святого Миколая. У християнській традиції день смерті святого вважається днем його “народження” для вічного життя, тому це головна дата його вшанування.
Саме “Миколай Зимовий” став тим самим улюбленим дитячим святом, на яке з нетерпінням чекають у багатьох країнах. У ніч на 19 грудня, за повір’ям, святий приходить до слухняних дітей і приносить їм подарунки, які кладе під подушку або в чобіток, виставлений біля каміна. Ця традиція, заснована на легенді про трьох сестер, зробила Святого Миколая прообразом Санта-Клауса та Діда Мороза в західній культурі. Вважається, що неслухняні діти можуть знайти замість солодощів різочку, але милосердя святого зазвичай перемагає, і без подарунка не залишається майже ніхто.
Основні традиції “Зимового” Миколая:
- Дарування подарунків: Переважно дітям, таємно, вночі. Це символ щедрості та безкорисливої любові святого.
- Випікання “миколайчиків”: У багатьох регіонах заведено пекти спеціальне медове печиво у формі святого, янголів або зірочок.
- Благодійність: У цей день заведено активно допомагати нужденним, роздавати милостиню, відвідувати дитячі будинки та лікарні, згадуючи про доброту самого Миколая.
- Примирення: Вважалося доброю прикметою на Миколая Зимового помиритися з тими, з ким був у сварці, і пробачити всі образи.
Миколай Літній (22 травня): Свято перенесення мощей
“Миколай Літній”, або як його ще називають “Весняний”, відзначається 22 травня (за новим стилем) або 9 травня (за старим). Це свято має абсолютно іншу історичну основу й особливо шановане в православній традиції. Воно було встановлено на згадку про перенесення мощей Святого Миколая з Мир Лікійських до італійського міста Барі в 1087 році.
В XI столітті Візантійська імперія, на території якої знаходилося місто Мири, потерпала від частих набігів турків-сельджуків. Існувала реальна загроза осквернення та знищення святині — мощей Миколая Чудотворця. Італійські купці та моряки з міста Барі, які глибоко шанували святого як свого покровителя, вирішили врятувати мощі. Вони таємно прибули до Мир, забрали мощі з гробниці й перевезли їх морем до свого міста. Ця подія була сприйнята всім християнським світом як диво та порятунок святині. Мощі були урочисто зустрінуті в Барі й поміщені в спеціально збудовану базиліку, де вони й спочивають донині, виточуючи цілюще миро.
Традиції “Літнього” Миколая:
Цей день історично був особливо важливим для землеробів та скотарів, оскільки збігався з розпалом весняних польових робіт.
- Початок сівби: У багатьох регіонах вважалося, що після Миколи Весняного вже можна не боятися заморозків і можна активно сіяти пшеницю, гречку та інші культури.
- Перший вигін худоби: Часто саме на Літнього Миколая вперше після довгої зими виганяли коней, корів та овець на пасовища.
- Освячення води: Проводилися молебні в полях та освячення криниць і джерел. У святого просили захисту від посухи, гарної погоди та багатого врожаю.
- Народні гуляння: Цей день знаменував собою прихід справжнього, сталого тепла, тому часто супроводжувався трапезами на природі та народними гуляннями.
Важливо розуміти, що це свята, присвячені одній і тій самій людині — великому Святому Миколаю Чудотворцю. Церква просто дає нам дві важливі нагоди в році згадати про його неймовірне життя, його дива та його головний заповіт — заповіт милосердя, співчуття та діяльної любові до ближнього, який є актуальним за всіх часів.