Недаремно кажуть, що українські дівчата найгарніші у світі. Про їхню чарівність, незрівнянну красу та ясний розум складаються легенди, пісні та вірші. І про карі очі, чорні брови й довгі пишні коси дівчат. Далі на kharkovchanka.
Дівоча коса – це символ честі, молодості, сили, охайності. Не дивно, що вона ніколи не втрачає своєї популярності. Плетені коси у всі часи — це модно, стильно і захоплююче.
Обрядовий символізм
У часи Київської Русі дівоча коса вважалась оберегом. Наші предки вважали, що коса має магічну силу: вона повинна була захищати дівчину від негативних впливів, приносити добробут у сімейне життя, здоров’я та забезпечувати міцний рід. Косу-оберіг плели з трьох рівних пасм. Наче об’єднуючи воєдино життєві сили трьох світів — Яв-Прав-Нав.
Довге волосся жінки було знаком краси. Коса засвідчувала, що дівчина здорова, хазяйновита і буде хорошою господинею. Дівчата полюбляли вплітати у волосся кольорові стрічки.
Вперше дівчині заплітали косу при урочистій церемонії на шостому році життя. Заплітини виконувала «сохтивна» — вміла, досвідчена жінка, яка проводила обряд з відповідними примовляннями.
Особливе значення коса мала під час весілля. Виходячи заміж, дівчина «втрачала свої коси» — зобов’язувалася ніколи більше не показуватися на людях з непокритою головою, бо це вважалося соромом. Раніше також вважали, що з розпущеним волоссям ходили лише відьми та чаклунки, тому дівчат з непокритою головою могли образливо називати «простоволоскою».
Коса у давнину вважалася ознакою краси й цноти. У народі говорили: «Нема коси, нема краси».
Як харківʼянки доглядали за волоссям
За всіх часів в Україні довга густа коса була своєрідним атрибутом жіночої привабливості.
Існувала віра, якщо дівчина ретельно доглядає за своїм волоссям, вона в майбутньому стане гарною господинею, працьовитою і акуратною. Саме тому матері з дитинства навчали своїх дочок приділяти особливу увагу догляду за волоссям.
На Харківщині мити волосся було прийнято кожні три-чотири дні, максимум — тиждень. Для догляду за волоссям застосовували теплу джерельну воду, до якої додавали відвари трав. Серед популярних засобів були настої з ромашки, кропиви, деревію, любистку, конюшини, м’яти та чебрецю. Замість сучасного шампуню наші предки обирали натуральні продукти.
Іноді перед миттям шкіру голови та волосся масажували сумішшю соди з теплою водою. Потім їх ретельно ополіскували та залишали висихати на сонці.
Зачіски харківʼянок в давнину
Буденна зачіска харківʼянки виглядала так: волосся зачесане на рівний проділ, гладенько зачесане і заплетене у дві коси, які потім віночком укладались навколо голови. На святкові дні волосся заплітали в одну косу і прикрашали її стрічками. Це був не лише декоративний елемент, а й частина ритуалу, що пов’язувалася з природними циклами, родючістю та здоров’ям.
«Мальви» — ця зачіска була популярною серед жінок, що носили волосся в пучку на верхівці, з обвиваючими витками з вишиваних стрічок або ниток. Це було ознакою родинної обрядовості або статусу.
Плетені «кіски» — одна з варіацій, яку носили як молоді дівчата, так і дорослі жінки. Це були більш дрібні коси, які могли бути переплетені в різні складні фігури або укладені в стильні пучки. Часом вони символізували приналежність до певного соціального чи родового кола.
Зачіски в Харкові в давнину тісно перепліталися з культурними і релігійними традиціями, зокрема на святах, коли важливе значення надавали не тільки зовнішньому вигляду, але й символізму.
Сучасні коси
Сучасні коси дівчат стали справжнім символом поєднання традицій і модних тенденцій. Вони давно вийшли за межі простих зачісок і перетворилися на справжній артоб’єкт. Стилісти експериментують з плетіннями: класичні французькі та голландські коси доповнюються елементами асиметрії, об’ємними петлями, вплітанням стрічок, прикрас, штучних квітів і навіть яскравих пасом.
Зачіски з косами підходять для будь-якого стилю — від повсякденного до розкішного вечірнього лука. Особливу популярність мають варіанти з кількома дрібними косичками, які поєднуються з розпущеним волоссям, створюючи романтичний і водночас стильний образ.