Династія харківських художників – дивовижна родина Шигимаги

Одні кажуть, що таланти та здібності передаються у спадок, а інші вважають, що на дітях геніїв відпочиває природа. Наука не дає однозначного пояснення. Але є живі приклади цілих династій, де кілька поколінь виявляють видатні здібності в тій чи іншій справі. Харків теж має такі унікальні родини. У рамках цієї статті ми маємо можливість познайомитися з трьома поколіннями цікавої творчої родини, з не менш цікавим прізвищем – Шигимаги. Далі на kharkovchanka.

Хто перший почав?

“Початком” династії художників став Петро Анатолійович Шигимага. З юності бачив красу природи навколо себе і намагався перенести її на папір або інший підручний матеріал. Щоб розвивати свої здібності, вступив до Харківського художнього технікуму та успішно його закінчив у 1938 році. За час навчання відкрив для себе театрально-декораційний напрямок і надалі розвивав та проявляв себе як театральний художник. Після війни брав активну участь у різних художніх виставках Харкова та області. А також був режисером та декоратором у таких творчих місцях нашого міста:

  • Харківський палац піонерів (у ролі режисера);
  • Охтирський драматичний театр;
  • Харківський театр молодого глядача.

Згодом став методистом-викладачем у Харківському художньому університеті. Вважався художником оформлювачем всесоюзного масштабу, саме Петру довіряли створювати декорації до знаменитих постановок опери та балету. Про те, наскільки чудово виходило у Петра Анатолійовича створити потрібну атмосферу на сцені, деякі актори говорили:

“У Шигимаги виходить зробити такі декорації, які допомагають актору понестись у ту епоху, де відбувається дія”

Петро Анатолійович створив неймовірну кількість декорацій не лише завдяки власному таланту, а й за допомогою чудової помічниці – дружини Тетяни Милославської.

Шигимаги Петро Анатолійович, “ А життя продовжується”, холст, масло 110*110

Шигимаги – покоління друге, третє

Сини Шигимаги, отримавши потужну творчу спадщину, як через гени, так і завдяки особистому прикладу любові до мистецтва, з натхненням підхопили захоплення батьків. Петро Анатолійович та Тетяна Миколаївна ніколи не тиснули на дітей авторитетом, а створювали в родині таку атмосферу, щоб сини наповнювались любов’ю до мистецтва та зробили свій особистий вибір. Тарас Петрович більшою мірою виявив себе як театральний художник. Йому подобалося створювати складні об’ємні декорації, які допомагають глядачеві практично буквально поринути у події, що розігруються на сцені. Багато років поспіль Тарас Шигимаги яскраво та неповторно оформлював спектаклі у театрах Харкова, Києва, Сімферополя та багатьох інших містах. Є художнім директором Харківського театру музкомедії та навчає нові покоління митців у Харківському художньому університеті. Другий син сім’ї Шигимаги – Павло Петрович вибрав напрямок живопису і повною мірою не встиг виявити свій талант, оскільки трагічно пішов із життя.

Шигимаги Тарас Петрович, “Осіння злива. Площа ім. Дзержинського”, папір, офорт, акватінта, 35*52

У третьому поколінні цієї дивовижної родини художню хвилю підхопила онука Петра та Тетяни Шигимаги – Оксана. І хоча вона також обрала шлях художника-сценографа, це вже зовсім інший стиль та подача. Оксані більше до вподоби казки та дитячі сценарії. Вона вміє створювати такі барвисті декорації, що дітлахи йдуть після вистави, довго зберігаючи у пам’яті яскраву картинку та приємні відчуття від побаченого і почутого. Оксана ввібрала в себе досвід, переданий їй дідусем і бабусею, а також батьками, але при цьому, свою талановиту спадковість вона виплеснула своїм індивідуальним, неповторним способом. Вона відданий та незамінний художник-декоратор Харківського театру “Тімур”, який попри що продовжує свою роботу на благо дітей у воєнний час. Також викладає у Харківському художньому університеті, продовжуючи справу батька та діда.

Сторожук (Шигимаги) Оксана Тарасівна, макет до п’єси “Шут Балакірєв”, 45*55

У цій сімейній історії крапка не поставлена, скоріше багатокрапка. Правнуки Петра Анатолійовича Шигимаги, теж виявляють зацікавленість фарбами, кольорами та малюванням. Чи будуть вони продовженням династії художників – покаже час, коли хлопці підростуть. Подивитися на роботи трьох поколінь митців можна у Харківському художньому музеї, а також у виставковій залі університету мистецтв. Отримати естетичне задоволення від їхніх робіт, а також побачити, як по-різному виявився талант художника в кожному поколінні – це чудовий план на вихідний для всієї родини!

....