Донька відомого авіатора та авіаконструктора мала майже стовідсоткову гарантію того, що її життя неодмінно буде пов’язане з небом і літаками. Впевненості в цій перспективі надавав яскравий спогад з дитинства – політ літаком у два з половиною роки, коли ти міцно пристебнутий ременями до батька. Саме так починалася “льотна” історія легендарної льотчиці, нашої землячки, Валентини Гризодубової. Давайте дізнаємося, як харків’янка пронесла через все своє життя любов до неба, авіації та передала її майбутнім поколінням. Далі на kharkovchanka.
Приклад батьків
Валентина Гризодубова народилася в Харкові, у 1907 році, в дуже творчій родині. Мама, Надія Андріївна, чудово співала та грала на роялі. Батько, Степан Васильович, був завзятий інженер, авіаконструктор, льотчик. Один з піонерів російської та радянської авіації. Під його керівництвом знаходилися майстерні Харківського авіапарку та секція планерного спорту Українського Товариства малопотужної авіації. Звичайно ж, Валентина була активною учасницею цієї секції та із задоволенням вбирала усі тонкощі льотної майстерності.
Хоча мама Валентини була закохана у музику та творчість, вона з натхненням підтримувала ідеї чоловіка та допомагала втілювати у життя його проєкти. Наприклад, вона виготовляла обшивку з парусини для крил літака, який Степан Гризодубов збирав своїми руками. Помічаючи таку згуртованість та ентузіазм батьків, вона теж усім серцем прив’язалася до авіації. Та вже в 14 років здійснила свій перший серйозний політ – на планері, у Коктебелі.
У Валентині дивним та гармонійним чином поєдналися захоплення обох батьків. Крім сильної любові до польотів, літаків та всього, що з ними пов’язано, вона не менш завзято навчалася музиці, вокалу та іноземним мовам. Це дозволило їй стати студенткою двох найскладніших ВНЗ:
- Харківська консерваторія за класом фортепіано;
- Харківський технологічний інститут (сучасний ХПІ).
Власні досягнення
Як першопрохідниця у жіночій авіації, Валентина Гризодубова встановила безліч рекордів, високо піднявши планку в історії авіації. У житті льотчиці 1937 відзначився небувалою кількістю досягнень. Валентина встановила п’ять світових рекордів серед жінок! І це лише на легкомоторних літаках. Також їй належить рекорд по дальності польоту, який вона разом з напарницями встановила, пролетівши відстань від Москви до Актюбінська. Звичайно, в наш час, для сучасних літаків це і не відстань зовсім, але для 1937 року це було видатним досягненням, як для техніки, так і для пілотів.
Найяскравішим досягненням у житті Гризодубової по праву вважається її рекорд, що увійшов до історії світової авіації – це безпересадковий переліт Москва – Далекий Схід. 25 вересня 1938 року екіпаж із трьох пілотів (дві льотчиці та один штурман), на чолі з Валентиною Гризодубовою, подолали 6450 км за 26 годин і успішно приземлилися, щоправда, трохи промахнувшись з пунктом посадки. За такий безпрецедентний переліт кожен член екіпажу отримав звання Героя Радянського Союзу та нагороджені орденом Леніна. Через рік кожна із жінок отримала медаль “Золота Зірка”.
Роки війни
Під час Другої світової війни Валентина проявила себе не лише, як професіонал своєї справи, але і як смілива та відважна людина. Вона здійснила безліч бойових польотів – близько 200, з яких 137 нічних. Ця самовіддана дівчина виконувала такі завдання:
- бомбардування ворожих об’єктів;
- доставлення боєприпасів на передову;
- доставклення військових вантажів;
- зв’язок із партизанськими загонами.
Гризодубова успішно та героїчно з ними впоралася, за що отримала звання полковника у 1943 році.
Навіть у воєнний час льотчиці вдалося встановити унікальний рекорд. Вона була першою жінкою, яка командувала чоловічим авіаполком Авіації дальньої дії. Завдяки її грамотному керівництву 101-й чоловічий авіаполк провів безліч успішних та найскладніших бойових вильотів з 1942 по 1944 рік. За виявлений героїзм весь полк отримав звання гвардійського, трохи пізніше – звання “Красносельского”, а Гризодубова отримала Орден Великої Вітчизняної війни. Усі 300 чоловіків полку називали її “матінкою”, незважаючи на те, що їй було всього 32 роки. Про те, що Валентина була чудовою командиркою, каже один цікавий випадок: коли весь авіаполк представили до нагороди “За оборону Ленінграда”, Гризодубову не включили до списку. Весь полк відмовився здобувати цю нагороду без неї. Було подано клопотання, і коли командирку включили до списку, тільки тоді всі погодилися прийняти нагороду.
Посилання майбутнім поколінням
У молоді довоєнні роки, а також після закінчення війни, Гризодубова працювала інструктором льотної школи. До речі сказати, що у 1930-х роках у Харкові не було шкіл такого рівня. Тому Валентині довелося працювати в різних містах Радянського Союзу, таких як Пенза, Тула, Москва. Це був ентузіаст своєї справи – вона не лише підготувала багатьох знаменитих льотчиків, а й посилено пропагувала льотну справу серед жінок. Завдяки її натхненню зросла велика кількість талановитих льотчиць, які були справжнім скарбом як для цивільної авіації, так і під час війни.
Коли Гризодубова пішла зі служби, всі свої сили вона направила на наукову діяльність, пов’язану з радіоелектронною апаратурою для літаків. Вона особисто брала участь у випробуваннях польотів з новими розробками. Все, за що не бралася Гризодубова, аж горіло в її руках. Палка любов до авіації, польотів, будови літаків завжди заражала тих, хто її оточував. Бачивши, як горять її очі, одразу хотілося втілювати нові ідеї, здійснювати нові польоти та дуже любити небо та авіацію!
Харків’яни втілили посилання Валентини Гризодубової в аероклубі, якому дали її ім’я. Ця льотна школа знаходиться в с. Коротич, зовсім поряд з містом. До початку військових дій тут вирувало бурхливе життя – навчальні та екскурсійні польоти, фестивалі з багатьма учасниками. Здійснювалися складні елементи в небі, які виконували учні цього клубу. Якби легендарна льотчиця дожила до існування цього аероклубу, вона точно була б у захваті від його рівня. У ньому вона побачила б те, що так близько їй – любов до авіації! Ми пишаємось нашою землячкою, яка розпочала свій зліт у Харкові та залишила чудовий приклад для тих, хто хоче підкорити небо!