Любов Трохимівна Малая увійшла в радянську та українську історію як геніальна вчена, кардіологиня, терапевтка. Жінка цілком себе присвятила служінню на благо людям, розвивала вітчизняну медицину. Її ім’я широко відоме не лише в Україні, а й у світі. Показово, що у 1998 році вчену включили до переліку “2000 видатних науковців XX століття”, така честь випадає далеко не кожному фахівцю. Далі на kharkovchanka.
Любов Трохимівна своє життя пов’язала з Харковом, і навіть стала його почесною громадянкою у 1999 році, отримавши відповідне звання. Загалом упродовж життя вона була неодноразово нагороджена різноманітними преміями та іншими знаками визнання, які свідчать про її високий професіоналізм. Про це повідомляється на сайті Pharmencyclopedia.com.ua.
Всі регалії Любові Трохимівни ― заслужені цілком справедливо. Недаремно її також оголосили “Людиною року” у 1996 році. Лікаркою пишаються співвітчизники.
Біографічні дані та початок трудової кар’єри
Любов Трохимівна Малая народилась 13 січня 1919 року в селі Копані Оріхівського району Запорізької області. Батьки її були простими селянами. Свою майбутню професію обрала за покликом серця, тому і працювала все життя на совість, щиро, віддаючи всю себе улюбленій справі. Освіту отримала в Харківському медичному інституті (ХМІ), який закінчила у 1938 році.
Любов Трохимівна брала участь у Другій світовій війні, на фронті працювала в якості лікаря госпіталів, була заступницею начальника сортувального евакогоспіталю. Ще до війни встигла деякий час відпрацювати в амбулаторії села Петровеньки Луганської області.
Після завершення воєнних дій та демобілізації у 1946 році вступила до клінічної ординатури на кафедру госпітальної терапії ХМІ. У цьому закладі лікарка пройшла шлях від клінічної ординаторки (1946―1949), асистентки (1949―1952), докторантки (1952―1954), доцентки (1954―1955) до завідувачки кафедри факультетської госпітальної терапії (з 1955 року).
У 1950 році Любов Малая захистила кандидатську дисертацію на тему “Туберкулінодіагностика в клініці внутрішніх хвороб”. У 1954 році вона захистила докторську дисертацію на тему “Про зміну серцево-судинної системи при туберкульозі”. Наступного року лікарці було присвоєно звання професорки.
Досягнення у професії Любові Малої
Здобутки у професії Любові Малої можна перераховувати дуже довго. Вона плідно працювала на ниві медичної науки, і вивчала, зокрема:
- патогенез атеросклерозу, гострого інфаркту міокарда, серцевої недостатності і гіпертонічної хвороби;
- інші актуальні проблеми клінічної кардіології;
- роль нейрогуморальних систем у патогенезі та прогресуванні захворювань внутрішніх органів.
Талановита лікарка невтомно передавала свій досвід іншим: її зусиллями вдалось підготувати 36 докторів та 188 кандидатів медичних наук. Сама вона є авторкою понад 700 наукових праць. Вчена створила власну наукову школу: у 1986 році збулася мрія її життя, Любов Трохимівна змогла відкрити Харківський НДІ терапії на базі філіалу Київського НДІ кардіології імені академіка М.Д. Стражеска.
Сучасники терапевтки розповідали, що Любов Малая була дуже уважною та чуйною лікаркою, піклувалась про хворих. Її висока кваліфікація поєднувалась з суто людськими якостями ― доброзичливістю і порядністю. Завдяки цьому вона досягла неймовірних висот у своїй роботі.
Любов Трохимівна плекала самобутню медичну школу з плеядою видатних учнів, які працюють у всіх куточках світу: в країнах Арабського Сходу і Африки, В’єтнамі, Камбоджі, Індії, Пакистані, державах СНД і багатьох інших країнах.
Сама прославлена лікарка казала, що: якщо хоча б одна мати не втратить сина або один батько чи чоловік повернеться в сім′ю після хвороби ― то, значить, медики працюють недаремно. Цьому принципу вона неухильно слідувала упродовж кар’єри.
Відзнаки Любові Малої
Видатна вчена отримала визнання суспільства, її із вдячністю та глибокою повагою згадують земляки. Так, серед її відзнак були:
- звання Героя Соціалістичної Праці (1979 рік);
- звання Героя України (1999 рік);
- звання лауреата Державної премії СРСР (1980 рік).
Крім того, Любов Малая була учасницею всіх з’їздів терапевтів та кардіологів України і СРСР. Вона є Заслуженою діячкою науки України. Упродовж багатьох років входила до складу Комітету радянських жінок, делегації VI Всесвітнього конгресу жінок, брала участь у міжнародних симпозіумах.
Можна лише дивуватися тому, як завзято Любов Трохимівна бралась за кожну справу, як їй вдавалось з цим впоратися, бути всюди присутньою, вести таке активне соціальне, громадське, життя. Її життєвий шлях ― в чомусь унікальний, бо не всі можуть так гідно прожити долю, до кінця бути вірними собі, своїм принципам та чеснотам. Вона мала певні ідеали, відповідно до яких завжди діяла.
З огляду на таку працелюбність та продуктивність, цілком закономірним видається факт того, що Малая ще й встигала приділяти увагу деяким своїм хобі. Відомо, що вона цікавилась астрофізикою, історією Стародавнього Риму та Греції.
Лікарка прожила 84 роки, повні творення і наснаги. Її не стало 14 квітня 2003 року в Харкові, після нетривалої хвороби. Похована на алеї Героїв на 2-му кладовищі в місті Харкові, де у 2004 році встановили бронзовий бюст на честь Любові Малої.