Людмила Марківна Гурченко добре відома навіть тим, хто за віком ― вже досить далеко від радянської доби. Вона була яскравою, обдарованою, зухвалою, ексцентричною та дуже впертою особистістю. Свої природні дані, артистизм, непередбачуваність та сміливість, жагу до експериментів вона уміло використала у професії. Жінка-блискавка ― так можна висловитися про Людмилу Марківну, вражала кожного, хто з нею був близько знайомий. Далі на kharkovchanka.
Радянська акторка Людмила Гурченко народилась в Харкові, як свідчить сайт Tsn.ua, причому важке дитинство та непрості ранні роки не зупинили її, не стали перепоною на шляху до успіху. Наполеглива Люся всього досягала самостійно. Труднощі її лише загартовували.
Дитинство і роки юності Людмили Гурченко
Людмила Марківна Гурченко народилась 12 листопада 1935 року в Харкові. Була єдиною дитиною у своїх батьків. Її тато, Марко Гаврилович, працював забійником на копальні, навчався у музично-драматичному інституті, виступав як баяніст на різних масових заходах від Палацу піонерів, також був завгоспом у науковій бібліотеці ім. Короленка. Мати акторки, Олена Олександрівна, походила з давнього дворянського роду, здобула чудову освіту і не менш якісне виховання, вела гуртки художньої самодіяльності.
Маленька Люся проживала з родиною в однокімнатній квартирі напівпідвального типу, а їх будинок розташовувався у Мордвинівському провулку (нині цей провулок носить назву Кравцова). Мама і тато працювали у місцевій філармонії. Всього лише 6 років було майбутній актрисі, коли в СРСР почалась війна, і батько вирушив на фронт. Людмила залишилась у Харкові, який окупували нацисти, разом з матір’ю. Довелося побачити жахи воєнного часу, перенести злидні та негаразди.
Освіту здобула в Харківській середній школі №6, також навчалась у музичній школі імені Л. Бетховена. Під час вступних випробувань співала пісню, активно жестикулюючи, що змусило педагогів ридати від сміху ― так сподобався талант юної Гурченко. Тоді ж, у дитячі роки, вона заробила перші гроші, виступаючи в задушливому вагоні перед враженою публікою. Дівчинку гідно оцінили всі довкола.
У 1953 році Людмила закінчила десятирічку, і вирушила вступати до ВДІКу у Москві. Відтак почалась її творча кар’єра з приголомшливими злетами та важкими падіннями.
Кар’єрні здобутки та визнання публіки
Людмила Марківна дебютувала на екрані у 21 рік, знявшись у фільмі Яна Фріда “Дорога правди”. Там сказала слова, які могли би стати гаслом її життя: “Я не за тим сюди прийшла, щоб мовчати!” Дійсно, молода акторка не планувала мовчати, хотіла відбутися, бажала висловлюватися та бути почутою.
Тоді ж, 21-річною, вона блискуче зіграла у відомій комедії, яка стала символом епохи, “Карнавальній ночі”. Там Людмила виконала головну роль, і назавжди увійшла в серця радянських глядачів, зачарувавши красою, молодістю та талановитою грою.
Здавалося, що квиток у щасливе майбутнє придбаний, і тепер її чекає всюди лише успіх. Однак після першої перемоги настав період забуття. Деякий час Гурченко не мала видатних ролей, які були б гідні її майстерності і харизми. Вона обходилась підробітками: виступами на концертах по всій країні, брала участь у творчих зустрічах з шанувальниками, і загалом розмінювалась на “халтури”, не маючи нічого серйозного для портфоліо.
За такі невдалі спроби заробляти і втриматись на плаву Людмилу почали цькувати, а відмова співпрацювати з КДБ ще більше розхитала її репутацію. Період забуття тривав довгих 10 років, на що акторка відверто жалілась, і визнавала велику жорстокість стосовно себе. Вона була молодою та повною сил, а от використати цей потенціал якнайкраще не могла.
Однак деякі ролі в цей період все ж таки траплялись, хоча помітного успіху не принесли. Людмила Гурченко не обмежувала себе лише акторською грою, також вона гарно співала і писала книги. Видала такі публікації, як: “Моє доросле дитинство”, “Оплески” і “Люся, стоп!”. Зіграла у кінострічках:
- “Двадцять днів без війни”;
- “Сибіріада”;
- “Вокзал для двох”;
- “Кохана жінка механіка Гаврилова”;
- “Польоти уві сні і наяву”;
- та інших.
Винагороди актриси та вшанування її пам’яті
Людмила Марківна Гурченко за свою роботу отримала престижні винагороди. Вона була удостоєна звання:
- заслуженої артистки РРФСР (1969 рік);
- народної артистки РРФСР (1977 рік);
- народної артистки СРСР (1983 рік).
Дуже дорожила “Премією імені Клавдії Шульженко”, яку отримала у 2000 році в Москві. Навіть у похилому віці Людмила Марківна не боялась експериментувати, вона завжди була готова до виступів, вела дуже активне життя. Так, перевтілювалась у співачку Леді Гагу, виконувала пісні дуетом з відомими сучасними співаками, шокувала публіку своїми екстравагантними стильними образами. Їй ніколи не було сумно, вона відчувала жагу до нового, працювала буквально до останнього.
Померла видатна акторка 30 березня 2011 року в Москві. Вшановуючи її пам’ять, у рідному Харкові встановили пам’ятник Людмилі Гурченко. Стаж творчої роботи зірки ― 55 років, упродовж яких вона дивувала, захоплювала собою, смішила, зворушувала та надихала.