Любов Трохимівна Мала – одна з найвидатніших особистостей в історії української медицини. Академік, лікар, педагог – вона зробила величезний внесок у розвиток кардіології та терапії. Її ім’я нерозривно пов’язане з Харковом, у якому вона працювала все своє життя – рятувала життя пацієнтів, навчала студентів та розвивала науку. Далі на kharkovchanka.
Дитинство та освіта
Любов Мала народилася 13 січня 1919 року у селі Копані Оріхівського району Запорізької області. Після закінчення школи Любов Мала вступила до Харківського медичного інституту, який закінчила у 1941 році. Та одразу після отримання диплома Любов Мала почала працювати лікарем у військових шпиталях, вона надавала допомогу пораненим солдатам. Цей період став для неї важливим етапом у професійному становленні, який дав неоціненний досвід роботи в екстремальних умовах. Вона навчилася швидко й ефективно ухвалювати рішення у найскладніших ситуаціях, що згодом стало основою її успішної кар’єри в медицині.
Початок наукової та лікарської діяльності
Після закінчення війни Любов Трохимівна повернулася до Харкова та почала працювати викладачем у медичному інституті, а також займалася науково-дослідною діяльністю. Вже у 1950 році вона захистила кандидатську дисертацію, а через чотири роки – докторську. Її наукова робота була присвячена вивченню змін у серці та судинах у хворих на туберкульоз. У ті роки ця хвороба була дуже серйозною проблемою, а дослідження Любові Малої допомогли краще зрозуміти, як туберкульоз впливає на організм, та як можна запобігти ускладненням від цієї хвороби. Після захисту докторської дисертації Любов Трохимівна повністю зосередилася на вивченні захворювань серця та судин. Її цікавило все: від механізмів розвитку гіпертонії до способів лікування інфарктів. Вона вивчала, як харчування, спосіб життя та різні фактори ризику впливають на серце, шукала нові методи діагностики, які могли б виявляти хвороби на ранніх стадіях.
Під її керівництвом у Харкові сформувалася сильна наукова школа кардіологів. Її учні займалися дослідженнями, писали дисертації, а потім самі ставали провідними фахівцями. Наукові праці Любові Малої стали основою для багатьох медичних методик. Завдяки її дослідженням лікування серцево-судинних захворювань стало ефективнішим, а діагностика – точнішою. Вона не просто вивчала хвороби, вона шукала способи, як продовжити людям життя.
Внесок у розвиток кардіології
Любов Мала кардинально змінила підхід до лікування інфаркту міокарда в Україні, створивши систему, яка значно підвищила виживаність та поліпшила якість життя кардіологічних пацієнтів. В її концепції важливим моментом було не тільки надання екстреної допомоги при інфаркті, а й розробка повноцінного багатоскладового процесу лікування, який охоплював усе – від початкових етапів до повної реабілітації. Раніше, за радянських часів, лікування інфаркту часто було обмежено лише екстреною госпіталізацією пацієнта під час нападу. Однак це не завжди включало повноцінну діагностику, контроль та реабілітацію, що часто призводило до серйозних ускладнень або інвалідності.
Любов Мала запропонувала новий підхід, який розділяв лікування на кілька чітких етапів. Спочатку – швидка невідкладна допомога, яка включала стабілізацію стану пацієнта, полегшення больового синдрому та запобігання подальшим ушкодженням серцевого м’яза. Потім – лікування у спеціалізованому кардіологічному відділенні, де лікарі не лише стабілізували стан хворого, а й контролювали роботу серця, підбирали потрібні препарати та стежили за відновленням пацієнтів. Та нарешті, третій етап – реабілітація, яка містила фізичну терапію, спеціальні дієти, поступові фізичні навантаження та моніторинг артеріального тиску. Такий комплексний підхід давав змогу не тільки значно знизити смертність від інфаркту, а й допомагав пацієнтам відновитися, уникнути інвалідності та повернутися до нормального активного життя. Але для того, щоб лікування було більш ефективним, необхідна була якісна діагностика. Любов Трохимівна приділяла особливу увагу впровадженню сучасних методів дослідження серця. Під її керівництвом у Харкові почала активно розвиватися ехокардіографія – ультразвукова діагностика, яка давала змогу лікарям “бачити” серце у реальному часі. Цей метод давав змогу точно оцінити стан серця, розмір його камер, роботу клапанів та силу скорочень.
Крім того, Любов Мала стала використовувати магнітокардіографію – метод, який давав змогу точно діагностувати захворювання серця, особливо такі, що розвиваються безсимптомно. Це давало змогу лікарям почати лікування на ранніх стадіях захворювання, що, своєю чергою, значно знижувало ризик ускладнень. Любов Трохимівна не обмежувалася лише застосуванням цих методів на практиці. Вона також активно навчала своїх колег та студентів. Під її керівництвом у Харкові було засновано одну з найсильніших кардіологічних шкіл у країні, де готували висококваліфікованих фахівців. До Малої приїздили вчені та лікарі-кардіологи з усієї України. Багато хто з її учнів згодом стали провідними фахівцями у кардіології, очолили медичні установи та розробили нові методи лікування. Усі вони слідували головному принципу, який Мала завжди повторювала: медицина – це не просто наука та не просто професія, це, перш за все, турбота про людину.
Організаційна діяльність
У 1981 році за ініціативою Любові Малої у Харкові було відкрито філію Київського науково-дослідного інституту кардіології імені М. Д. Стражеска. Цей крок став важливим для розвитку кардіології в Україні, оскільки Харків став одним із головних центрів досліджень у цій галузі. Мала та її колеги займалися пошуком рішень для таких поширених хвороб, як інфаркт міокарда та гіпертонія, та шукали способи поліпшити лікування цих захворювань.
Пізніше цю філію було перетворено на самостійну установу – Інститут терапії, який згодом став одним із провідних наукових центрів країни. В інституті не тільки проводили клінічні дослідження, а й розроблялися нові методи лікування та діагностики. Тут також готували лікарів, які могли б застосовувати новітні підходи лікування у кардіології та терапії.
Визнання та нагороди
За свою діяльність Любов Мала отримала безліч нагород. У 1967 році вона стала членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР, а у 1974 році її було обрано дійсним членом академії. У 1980 році Любов Мала отримала Державну премію СРСР за видатні наукові досягнення.
Після розпаду Радянського Союзу її внесок у медицину був відзначений і у незалежній Україні. У 1993 році вона стала академіком-засновником Академії медичних наук України. У 1999 році їй було надано звання Героя України – найвища нагорода країни.
Спадщина та пам’ять
Любов Трохимівна Мала пішла з життя 14 квітня 2003 року. Але її ім’я продовжує жити у серцях колег, учнів та насамперед пацієнтів. У 2004 році Інституту терапії Національної академії медичних наук України було надано її ім’я. У 2015 році у Харкові проспект Постишева було перейменовано на проспект Любові Малої. А у 2019 році на будинку, де вона жила, було встановлено меморіальну дошку на її честь.
Життя Любові Малої – це історія людини, яка повністю присвятила себе медицині, науці та турботі про людей. Її наукові досягнення продовжують допомагати лікарям рятувати життя, а її приклад надає натхнення майбутнім поколінням кардіологів.