Тема рівноправ’я лишається досить гострою у суспільстві, незважаючи на численні реформи і нововведення. Яким би вільним, толерантним, демократичним не було б людство, у ньому завжди є ті, хто виступає проти певних трансформацій. Фемінізм історично розвивався не завдяки, а всупереч різним явищам, тож він добре загартований століттями, викликами та випробуваннями. Далі на kharkovchanka.
Українки щоразу доводили своє право на самоствердження, свободу і рівність, і Харків не був виключеним з цієї боротьби. Як повідомляється на сайті Chas.news, з прадавніх часів окремі особистості йшли проти встановленої системи.
Фемінізмом називають рух за права жінок, а також ідеологічні засади, на яких будується це суспільне явище. Фемактивізм виник у відповідь на утискання жіночої половини світу, та історично набував багатьох форм. Проте не змінювалась його головна мета — поліпшення долі жінки.
Передумови виникнення фемінізму в українському суспільстві
Упродовж віків аж до XIX століття становище жінки-українки визивало щирі співчуття. Дівчата в усьому підкорялись своїм батькам, а молодиці після заміжжя ― в усьому слухались чоловіків. Законами Російської імперії, до якої входив тогочасний Харків, передбачалось, що жінка не може самостійно вирішувати низку питань. Зокрема, їй не дозволяли вільно обирати місце проживання, обмежували в майнових правах та особистих. Головою родини могла бути лише людина чоловічої статі.
Звісно, і тоді, і навіть ще раніше, в історії зустрічались випадки, коли жінки ставали на один рівень з чоловіками, і перевершували їх. Достатньо згадати княгиню Ольгу або дружину гетьмана Івана Скоропадського Анастасію Маркович. Однак перераховані приклади ― рідкісні винятки з правила.
Закономірно, що таке утискання в правах українок обурювало, і вони потроху почали відстоювати рівність, наслідуючи іноземних феміністок. Тож перші активістки в Україні об’єднувалися задля створення добродійних організацій, допомагали дітям та нужденним, а також боролися з проституцією. Крім того, сміливі українки поставили перед собою мету: домогтися, щоб жінки могли отримувати освіту в університетах.
Розвиток фемінізму в XIX столітті
У 1861 році, якраз коли було скасовано кріпосне право, харків’янки подали петицію про дозвіл відвідувати лекції в університеті Святого Володимира. Професори разом з чиновниками після обговорення прохання все ж надали право, але лібералізація тривала зовсім недовго. Вже у 1863 році осіб жіночої статі припинили допускати на заняття.
Жінки, спраглі до навчання, не хотіли підкорятися, і шукали вихід з ситуації. Більш заможні дами вирушали до європейських вишів, інші ж продовжували атакувати різні установи з вимогою надати їм освітні права.
Поступово зусилля небайдужих активісток дали свої плоди, і після революції 1905 року вищі жіночі курси відкрили в Харкові.
Рух за свободу жінок у XX столітті
Всеросійська спілка рівноправності жінок вимагала надати громадянкам право голосувати. Лише після революції 1917 року і повалення царизму відбулись певні зрушення на цьому шляху.
Більшовики у свій порядок денний включили жіноче питання. Формально з моменту утворення радянської держави було проголошено, що жінки рівні чоловікам у правах. Втім, це не вирішило всіх існуючих проблем жіноцтва. Як і раніше, роль жіночої статі у суспільстві, переважно, зводилась до образу турботливої матері і вірної супутниці життя.
Харків дав світу багатьох видатних жіночих постатей. Наприклад, можна згадати:
- Клавдію Шульженко (співачку, яка народилась у Харкові);
- Людмилу Гурченко (актрису, яка також родом з Харкова);
- Наталію Фатєєву (актрису, харків’янку);
- і деяких інших.
Всі ці відомі люди хоча і не були феміністками, проте суттєво розширили уявлення про роль жінки, її місце в житті і значення в історії. Творчість талановитих харків’янок ставала надбанням культури, радянської і не тільки, змушувала голосно аплодувати і захоплюватись.
Із розпадом СРСР боротьба жіноцтва за свої права активізувалась. Тяжкі 90-ті роки принесли нові болючі теми:
- залучення в проституцію;
- масові випадки домашнього насильства;
- тиск щодо стандартів зовнішності тощо.
Феміністичний рух у XXI столітті в Харкові
В Харкові у 1992 році розпочав свою роботу “Центр гендерних досліджень”, який займається вивченням теорії і філософії фемінізму, гендерної проблематики. У 2008 році з’явився “Музей жіночої і гендерної історії”, що став першою і єдиною такою установою не лише в Україні та на пострадянському просторі, але й у Східній Європі.
В місті регулярно проводять феміністичні заходи, впроваджують просвітницькі проєкти, організують марші і феміністичні сходки. Зокрема, у 2020 році в “Центрі гендерної культури” прийнято меморандум про співпрацю десятьма жіночими ГО Харківщини.
Фото: Ольга Бовкун
У вересні 2022 року в метрополітені Харкова відбувся так званий “Харків Прайд”. Захід стосувався інтересів ЛГБТ-спільноти, яка також частково відстоює права жіночої половини суспільства. Хода відбулась в метро через небезпеку обстрілів, від яких місто потерпало внаслідок російської агресії.
Серед низки тем, які розглядає фемінізм у Харкові, присутні:
- нерівність у кар’єрі чоловіків та жінок;
- ейджизм;
- домашнє насильство;
- сексуальна експлуатація та об’єктивація.
Жіночий рух має ще багато питань на порядку денному, але позитивні зміни поступово відбуваються, і їх користь для суспільства ― величезна.