Традиція прикрашати одяг вишитими орнаментами та зображеннями існує в багатьох народів світу. Якщо зараз для прикрашання одягу можна надрукувати на ньому будь-який малюнок, то кілька століть тому єдиним варіантом нанесення зображення на тканину була ручна вишивка. Далі на kharkovchanka.
Орнамент на одязі вишивали з різною метою. Інколи візерункам надавали значення оберіга та робили їх з обрядовою метою. Деякий одяг просто прикрашали зображеннями та красивими орнаментами. Для українського народу з XIX століття вишиті сорочки стали способом показати свою приналежність до української культури та символом спротиву спробам окупації та асиміляції з іншими країнами.
Генріх Брокар — засновник бізнесу з виготовлення мила
На Слобожанщині, як і на всій території сучасної України, традиція прикрашати одяг вишивкою існувала давно, але в XIX столітті ця традиція отримала неочікуваний розвиток завдяки вдалому маркетинговому ходу Генріха і Шарлотти Брокар для продажу мила та парфумів.
Батько Генріха Брокара виготовляв мило та парфумерні вироби та мав магазин на Єлисейських полях у Парижі. 24-літній француз відправився до Російської імперії розширювати бізнес батька. З листів Генріха Брокара додому зрозуміло, що йому дуже не подобалося в Російській імперії, але оскільки вона в ті часи мала статус “брудної країни”, де більшість людей мали проблеми з гігієною, молодий француз бачив у цьому можливості для розвитку бізнесу.
Через те, що Генріху не дуже подобалося в Москві, де він оселився та не подобалися місцеві люди, він намагався спілкуватися лише з іншими іноземцями, так він зустрів свою майбутню дружину Шарлотту. Генріх разом з Шарлоттою збудували власний великий бізнес і, самі того не очікуючи, підштовхнули розвиток української вишивки.
Креативні ідеї Шарлотти Брокар
У 1861 році Генріх Брокар відкрив у Москві магазин і мануфактуру з виготовлення мила. Продукція Брокара не користувалася великим попитом допоки до бізнесу чоловіка не долучилася його дружина Шарлотта. Вона запропонувала випускати мило для дітей різних кольорів. Ніхто в той період не додавав до мила барвники, тому воно не лише стало популярним серед покупців, але й отримало багато призів на різних виставках.
Наступним кроком у розвитку мильного бізнесу стала ідея Шарлоти випускати “Народне мило”, яке коштувало 1 копійку, в той час як в інших виробників ціна бруска була 30-40 копійок. “Народне мило” мало велику популярність.
Зростання продажів Брокарівського мила в Україні
За деякий час подружжя звернуло увагу на те, що мило краще продавалося на території сучасного Сходу України, який на той момент був у складі Російської імперії, тоді вони вирішили розширювати свій бізнес на цій території. Подружжя відкрило свої фірмові магазини у Києві, Одесі та Харкові. Там продавалося не лише мило, а й парфуми та різні косметичні засоби.
Шарлотта Брокар запропонувала прикрашати обгортки мила яскравими зображеннями квітів і рослин, які малювали на її замовлення художники. Українські жінки з цих зображень почали робити схеми для вишивки. Про це дізналася Шарлотта та вирішила випускати мило в обгортках зі схемами вишивки, після чого мило стало користуватися в Україні неймовірним попитом.
Згодом Шарлотта вирішила додавати маленькі журнальчики з добірками схем для вишивок до різноманітних парфумерних наборів, а пізніше разом з продукцією фірми «Товариство Брокар і Ко» випускали цілі викрійки, де були не лише схеми для вишивки, а й викрійки, за якими можна було пошити рушник, рукав вишиванки, або цілу вишиванку.
Мильна вишивка або Брокарівська вишивка: у чому її особливості
На Слобожанщині здавна були розповсюджені квіткові та рослинні мотиви в орнаментах вишиванок, тому Брокарівська вишивка, або як її ще називали мильна вишивка, отримали у Харківській області та інших регіонах популярність. На Слобожанщині в давнину також вишивали квіти, рослини, виноградну лозу та подібні зображення, але стародавні схеми робили це спрощено на відміну від реалістичного орнаменту зі схем з пакувань мила.
До початку продажу мила зі схемами, в Україні використовувалися близько 200 видів швів і хрестик не був серед фаворитів, але оскільки Брокарівські схеми для вишивки найкраще підходили саме для вишивки хрестиком, починаючи з кінця XIX століття саме цей вид шва став найпопулярнішим серед українських майстринь.
Українкам ці схеми подобалися через їхні яскраві та різноманітні орнаменти та гарно розкладене на квадратики зображення, яке дозволяло вишивати будь-кому, навіть тим жінкам, які не мали специфічних навичок. Жінкам були до вподоби ці схеми, тому що вони дозволяли заповнювати велику площу тканини, роблячи вишиванку більш пишною.
Етнографи часто знаходять вишиванки, де вдало поєднувалися місцеві традиційні орнаменти з “мильними”. Брокарівські схеми вишивки для багатьох українок дали можливість відносно просто та швидко створювати національний одяг, і стали однією з причин зростання зацікавленості українців вишиванками у XIX столітті та частково вплинули на те, що вишиванки як національний український одяг збереглися до наших днів.