Засоби для приховування недоліків і підкреслення красивих рис обличчя існували ще з давніх часів. Склад косметики та способи використання змінювалися в різні епохи. Інколи такі матеріали та застосування з погляду сучасної людини можуть виглядати кумедно, дивно або навіть небезпечно. Хоча період існування СРСР був відносно недавно, радянська косметика та способи її нанесення на обличчя теж можуть викликати подив. Далі на kharkovchanka.
Темний макіяж 1920-х років
У 1920-х роках у моді був темний макіяж, який наслідував мейкап тодішніх акторок кіно. Його особливістю були темні тіні, специфічне нанесення помади для створення ефекту ляльковості не за контуром губ, а шкіра мала бути блідою.
У 1920-х роках відкрилося перше радянське виробництво косметики та парфумів, а на базарах великих міст, таких як Харків, можна було знайти контрабандну косметику з-за кордону.
Відсутність макіяжу 1930-х — 1950-х років
З 1930-х по 1950-ті роки для мешканок Харкова та області настав період, коли декоративна косметика стала неважливим аспектом життя. У період сталінських репресій, Голодомору, Другої світової війни більшість жінок переймалися за збереження життя свого та своїх близьких.
Проте, звісно, ситуативно макіяж наносили. Радянські виробники косметики продовжували створювати та вигадувати нові вироби. У 1950-х роках з’явилася суха туш у вигляді бруска, з якого її набирали щіточкою. Вона стала дуже популярним і поширеним засобом. Така туш була в продажі всю другу половину XX століття.
У 1950-х — 1960-х роках модними стали гострі стрілки та підводка очей, яскрава червона помада.
У часи СРСР більш різноманітними, ніж засоби декоративної косметики, були парфуми.
Блакитні тіні та блискітки 1970-х — 1980-х років
У 1970-х — 1980-х роках для Харкова почався спокійніший історичний період, тому різноманіття декоративної косметики збільшувалося. Змінилася й мода на макіяж.
Через популярність музики диско в одязі й макіяжі з’явилися блискітки. Популярними стали яскраві тіні, особливо часто використовувалися тіні блакитного кольору. Помаду використовували з олівцем для губ, який мав бути на один тон темнішим. Кольори помад стали більш різноманітними у порівнянні з 1950-ми — 1960-ми роками, крім яскраво червоного, з’явилися рожеві та фіолетові відтінки. Також у помадах і лаках для нігтів харків’янок було багато блискіток.
У 1970-х — 1980-х роках контроль над життям людей з боку влади послабився. Так звана залізна завіса стала не настільки непроникною, як це було в 1930-х роках, тому до Харкова поступово почала надходити косметика з-за кордону.
Якість радянської декоративної косметики
Хоча харків’янки у СРСР намагалися зробити привабливий мейкап тими засобами до яких мали доступ, а радянську косметику не можна було назвати шкідливою, якість косметики не завжди була достатньою для красивого макіяжу.
Суху туш потрібно було розмочувати, тому вона була не дуже зручною для використання. Через неї склеювалися вії, які потім відділяли одну від одної голкою або шпилькою. Через специфічну структуру туш містила багато грудочок.
Тональний крем був дуже густим і створював ефект маски на обличчі, тому жінки віддавали перевагу пудрі.
Деякі звичайні косметичні засоби радянська промисловість майже не виготовляла. Так, наприклад, у Харкові бальзам для губ довгий час майже неможливо було знайти. Замість нього використовували вазелін, який також часто був замінником крему для рук.
Доглядова косметика у СРСР була, але доволі проста та одноманітна. Її також часто заміняли на підручні засоби. Але попри все харків’янки у СРСР намагалися не відставати від трендів свого часу та робити гарний макіяж.