У минулі часи існував спосіб вербальної реклами – примусова форма, за якою людину заводили до шатру та пропонували товари, поки вона щось не придбає. До речі, зараз таким методом користуються косметичні представники. Детальніше розповість Kharkovchanka.
А робилось це таким чином : купці прибігали до допомоги глашатаїв, що заманювали людей, відвертали їх увагу, викрикуючи фольклорні приказки, віршовані описи товарів, та людину, що розгубилась від натиску, заводили до шатру чи вели до лавки з товарами.
Така форма реклами зародилась у Києві ще у X столітті. Раніше методи були менш лояльними, адже працюючі на продавців люди у гарній фізичній формі натиском приводили потенційних покупців до купців. У більш пізні часи та в інших державах це мало більш лояльне продовження – глашатаї та викрики реклами, але все ж одно, був значний мінус – людей проти їх волі, поки вони не розуміли, що сталось, під великим напором вводили до світу товарів. В. Гіляровський так описував подібну практику: «Біля входу завжди галас від десятка” зазивав “, обов’язком яких було хапати за поли перехожих по тротуарах і тягнути їх неодмінно до магазину, не звертаючи уваги, потрібно або не потрібно їм готового одягу».
Отже, метод вербальної реклами не був дуже дійовим : оговтавшись, люди виходили з палатки купця, нічого не придбавши, та розповідаючи іншим про методи того чи іншого продавця. Але були ті, хто слухаючи розповіді та описи товарів, щось приміряв та купляв.